З досвіду роботи

 Моє портфоліо

Урок літератури рідного краю

презентація "Леся Українка"

Урок мови у 5 класі

 урок

з української  мови

у 5 класі

на тему:

«Словосполучення. Відмінність словосполучення від слова, його форми і речення. Головне та залежне слово

у словосполученні»

                             

Тема: «Словосполучення. Відмінність словосполучення від слова, його форми і речення. Головне та залежне слово у словосполученні»

Мета: сформувати в учнів уявлення про словосполучення, його структуру, засоби зв’язку; навчити учнів виділяти словосполучення у реченні, визначати головне та залежне слово, встановлювати зв’язки між ними, формувати вміння відрізняти словосполучення від речення, розвивати усне та писемне мовлення, прищеплювати любов до рідного слова.

Форми організації             слово вчителя, бесіда, складання діалогу в парах,

навчальної діяльності:     робота з підручником, драматизація, робота в групах,                                                                                               

                                               складання схеми – опори, гра «Чарівна скринька», робота     

                                               над карткою самооцінки, складання синкану.

Обладнання:                       підручник ( Глазова О.П., Кузнєцов Ю.Б. Рідна

                                              мова: підруч. для 5 кл. – К., 2005 ), магнітофон з         

                                              аудіо записом, ребус, опорні   картки  «Знати», «Уміти»;

.                                           схема – опора «Словосполучення», картки з міні – тестами,

                                            картки самооцінки, картки із записами для гри «Чарівна      

                                            скринька ».

Тип уроку:     урок – блок.

Хід уроку:

І   Організаційна частина

ІІ  Настановчо – мотиваційна частина

    2.1 Актуалізація опорних знань

Слово учителя: Діти, ви любите подорожувати? У яких країнах вам доводилось бувати?

Якщо ви любите подорожувати, то приготуйтесь, бо зараз нас чекатиме зустріч з цікавою і чудовою країною.

Тож помандруймо разом!

В добру путь!

Цю землю СИНТАКСИСОМ звуть.

Тож перестрибнувши зі звука на звук,

Зі звука на склад, а зі складу на слово,

Доберімося швидше до краю нам ще не відомого.

Землею тою править ПУНКТУАЦІЯ,

Така колюча, як акація,

Така манірна, вередлива,

Така вимоглива, примхлива.

А ось вже і вона особистою персоною

Тож зустрічайте вельмишановну гостю!

/ Звучить музична заставка, під яку заходять королева ПУНКТУАЦІЯ та СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ. У руках СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ глобус з назвою

« Синтаксис»/

Пунктуація:                              Вітаю всіх у цьому класі!

Як затишно у Вас тут і приємно!

А що до мене, я – королева Пунктуація!

У мене все в строгій класифікації.

На кожен знак існують правила,

Без них, мабуть, би я не правила.

Тож люди, певно, мають рацію,

Коли шанують мене – Пунктуацію!

Слово вчителя: Вельми приємно Вас бачити, пані Пункуаціє, а чому ж Вашу землю так називають – Синтаксис?

Словосполучення:

Землю Синтаксисом звуть,

Бо така у неї суть.

Синтаксис – зв'язок, з’єднання,

Побудова і складання.

Синтаксис – це грецьке слово,

Що прийшло і в нашу мову.

Слово вчителя: Тепер зрозуміло нам стало. А звідки ж походить слово «Пунктуація»?

Пунктуація: Можу лише підказати, що ім’я «пунктуація» - німецьке слово, що походить від слова «пунктум» - крапка. Ваші учні і уважні, і розумні, можливо, зможуть, підібравши споріднені слова до цього слова, здогадатися, що означає моє наймення?

Бесіда:  Що означає слово «пунктуація»?

Перевірте правильність ваших відповідей з підручником.

/ Робота з підручником/

Словосполучення:          У нашій країні Синтаксичній

У своїй турботі звичній

Різні мешканці живуть.

Хочеш знати, як їх звуть?

Я – поважний мешканець країни.

Щоб наймення моє взнати,

Спробуй ребус розгадати.

/ Розгадування ребуса /

Слово вчителя: : Дякую Вам за презентацію, сподіваюсь, що наші гості сьогодні на уроці будуть нам допомагати розібратися в темі нашого уроку

2.2 Повідомлення теми та мети уроку

Учні записують у зошити тему уроку.

Вправа «Очікувані результати»

 /Учні визначають завдання уроку: що нового необхідно дізнатися, чого навчитися /

Знати:                                                                    Уміти:

/ Матеріали додаються /

ІІІ Сприйняття та усвідомлення нової теми.

             Пояснення матеріалу вчителем з елементами бесіди та складання схеми – опори « Словосполучення »    /Схема – опора додається/

                                                                                   

             Робота з підручником

Завдання: Уважно прочитайте матеріал п.5 на стор.63 і скажіть, яку важливу інформацію я випустила?

Бесіда:

1.     Як поєднуються слова  у словосполученнях?

2.     Які важливі ознаки характеризують словосполучення?

            Гра « Чарівна скринька »

! Розпізнайте справжніх мешканців Синтаксичної землі, тобто які із запропонованих поєднань слів є словосполучення і заповніть наступну таблицю

Словосполучення	Інші поєднання слів

Цікава зустріч, наше захоплення, зрозуміли завдання, дійшли істини, дуже цікаво, головне слово, залежні слова, прямуємо дорогою, вирушити в подорож, у будинку. На землі, ми прямуємо, морочити голову, у словосполученні, впійматися на гарячому.

            Складання діалогу

Складіть  невеликий діалог з використанням словосполучень із попередньої роботи про те, як ви навчилися розпізнавати справжніх мешканців землі Синтаксис, тобто словосполучення.

            Робота в групах ( учні об’єднуються в три групи )

Завдання: Перепишіть запропоновані загадки, напишіть відгадки до них, випишіть всі словосполучення з речень.

І група:

Взимку спить, а влітку шумить.

ІІ група:

Без рук, без олівця, а малює без кінця.

ІІІ група:

Сестра до брата в гості йде, а він від неї ховається.

IV Узагальнення та систематизація знань, отриманих на уроці.

 Робота над карткою самооцінки:

а) Проведення рефлексії

б) Робота над міні – тестом.

V    Підведення підсумків уроку.

Слово вчителя: У нас на уроці були цікаві гості. Складіть на честь гостей синкан.

Презентація "Словосполучення"

V І   Повідомлення домашнього завдання.

П.5 вивчити, вправа 101 (І група), вправа 102(ІІ група)

Додатки

Міні – тест

1.     Визначте варіант, у якому подані всі словосполучення:

А) перевірити за словником; написати у зошиті; підручники і словники;

О) дякувати маму; вибачте мені; я і друзі;

У) цікава зустріч; правильна відповідь; вдала подорож.

2.     Визначте, у якому рядку всі словосполучення іменні:

Д) люблю осінь; троє з нас; вільно спілкуватися;

Р) жовто – багряний ліс; ми з – поміж інших; двоє з них;

К) вільно спілкуватися; весело проводити час; товаришувати з нами;

3.     Які за будовою словосполучення: «лагідне осіннє сонце», «дуже тепла погода» :

А) поширені;

Б) непоширені.

Ключ: повинно вийти слово «УРА»

Картка самооцінки Оцініть себе, як ви засвоїли тему уроку, виставивши такі бали: 0 – не зрозумів питання теми; 1 – частково зрозумів ; 2 – добре зрозумів. 1.                                                                      1. 2.                                                                      2. 3.                                                                      3. Відповіді на питання міні - тесту. 1. 2. 3.

Схема – опора з теми «Словосполучення»

Словосполучення

                                                       

Змістовий

та

граматичний

зв’язок

поширені                                                  непоширені

іменні

дієслівні

прислівникові

Знати:

1.    Що називається словосполученням?

2.    Яку будову мають словосполучення?

3.    Види словосполучень.

Уміти:

1.            Правильно будувати словосполучення, використовувати їх у мовленні.

2.            Визначати у реченнях словосполучення.

3.            Відрізняти словосполучення від інших сполучень слів.

Презентація "Словосполучення"

Система уроків з української літератури

Система уроків з української літератури за новою програмою

для 7-го класу по темі:

Григір Тютюнник „Климко”

7 клас. Інтегрований урок  - українська література, історія

Тема. Григір Тютюнник. Цікавий епізод з дитинства письменника.

          Робота з текстом повісті  «Климко». Воєнне дитинство у повісті.
          Мета: оглянути життєвий і творчий шлях письменника;

                        дослідити як у творі  відображено воєнне дитинство ;

                        проаналізувати зміст повісті;

                         поглибити знання учнів про Ве­лику Вітчизняну війну;

                        розвивати культуру мовлення, удосконалювати уміння виразно читати і  переказувати епізоди повісті, які найбільше вразили; 

                        висловлювати свої думки про значення морально-етичних якостей в житті, удосконалювати вміння давати характеристику герою;

                         виховувати в учнів повагу до рідних і близьких, формувати в учнів активну життєву позицію, бажання допомогти в складних ситуаціях, захистити близьких, друзів.

 Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь

Обладнання: портрет Г.Тютюнника, текст твору, тестові завдання,додатковий історичний матеріал про Велику Вітчизняну війну, спогади  місцевих ветеранів.

                                                   Хід уроку

I.Організаційний момент

II.Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

III.Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

1.Вступ. Опис  портрета письменника.

     Вчитель:  Розглянемо портрет письменника .Зовні письменник виглядав так: високий, красивий, з густим буйним чорним чубом і вольовими рисами обличчя чоловік , що рідко усміхався , був стриманим і зосередженим .Та під суворою зовнішністю ховалася добра , щира і вразлива душа. Літературний побратим і ровесник письменника Б.Олійник так описує портрет Григора : «…вищий середнього зросту, худорлявий .Половецька засмага.Трохи суворі брови , з –під яких зоріли карі , аж гарячі очі.Воронове крило чуприни норовливо спадало на чоло…»

2.Коротка інформація про Григора Тютюнника

       - На початку свого творчого шляху Г.Тютюнник сказав: ”Я – людина. Я буду майстром”. „Буду майстром” , очевидно, означало ціною титанічної праці пробудити, відшліфувати  й надихнути свого генія. Письменник не видумував життєві ситуації для своїх творів, а брав їх з власних спогадів та з того, що відбувалося в дійсності. Завдяки надзвичайній спостережливості й насиченому життю Г.Тютюнник мав про що писати, а це дуже важливо, адже ще Р.Роллан підкреслював :”Перший закон мистецтва : коли тобі нема що сказати – мовчи. Коли в тебе є що сказати – кажи і не бреши”.

Використовуючи  автобіографічні відомості вчитель розповість про непрості повороти долі Г.Тютюнника, зверне увагу на поневіряння підлітка в часи воєнного лихоліття.

Про той час, уже працюючи над повістю „Климко”, автор у зрілому віці зробив такий запис :”Ціна життю пізнається тоді, коли у людини залишається одна можливість – дихати”.

     - Записати основні дати біографії письменника.

      Учні, які читали твір „Климко”, звичайно, відразу пояснять, який цікавий епізод з життя письменника виписано докладно, і зроблять висновок: в основі повісті гірка правда життя, пережита самим  письменником у юному віці. Саме цей висновок налаштовує семикласників на особливе сприймання портрета Григора Тютюнника, фотоматеріалів, його книжок.

 Григір Тютюнник писав :”Найдорожчою темою, а отже, й ідеалом для мене завжди були й залишаються доброта, самовідданість і милосердя людської душі в найрізноманітніших їх виявах”.

  Він мав свою точку зору на світ , він виводив пересічних людей, які на сторінках його книг виявлялися зовсім не буденними: далеко не проста, виявляється, ця проста людина, в душі її цілий космос! Та відкривається вона цією гранню тільки тому письменнику, який любить і поважає її, не принижує, не має за другосортну.

  3.Творча спадщина письменнка

    Усе написане цим прекрасним майстром вмістилося в двох томах .Здається, небагато. Однак цінність визначається не обсягом, а змістом і потрібністю його книжок людям .Жаль лише, що письменник прожив мало - всього 49  років. А скільки він міг ще створити , особливо в наш бурхливий час!

Вчитель історії:

1.                Словникова робота

Яке ж визначення слова "війна" подає тлумачний словник

     Війна – и, ж. 1. Організована збройна боротьба між державами, суспільними класами тощо.

                            2. перен. стан ворожнечі між ким-небудь; суперечка, сварка з кимось; боротьба.

Війна між державами – вітчизняна війна -1812р., 1941 – 1945рр.

Війна між суспільними класами -громадянська – 1918-1921рр.

2.            Дослідження-інтерв’ю. 

- Що вам відомо про події Другої світової війни?

- Погляньмо ще раз на тему нашого уроку. Яке центральне слово? ( Дитинство.)

- Яке ж значення має слово "дитинство"? (Бусел В. Т. Тлумачний словник. Дитинство – а, с. – Дитячий вік, дитячі роки. // Стан дитини до повноліття.).

-  А яке означення є при цьому слові? ( Воєнне.). 

Заглядаємо у словник:

Воєнний –а, е. Стосовно до війни, пов’язаний із нею. 

3.Стисла інформація про події  Другої світової війни на території України

Вчитель історії:

    Військові події на території України тривали з першого дня (22 червня 1941р.)Великої Вітчизняної війни і до 28 жовтня 1944р.,коли була остаточно звільнена територія,тобто 1225 днів.Хоча територія України 22 липня 1942р.була повністю окупована ворогом,українці продовжували боротьбу у лавах Червоної армії,у партизанських загонах,працювали на військових заводах тощо. Україна сповна відчула,що є нацистський «новий порядок».Мільйони мешканців України стали його жертвами: хто загинув,хто був вивезений на примусові роботи,хто,залишившись на батьківщині,переніс усі страхіття окупації. Жертвами окупаційного режиму стало близько 4 мільйони мирних громадян України. Звільнення території України розпочалося  18 грудня 1942 року .Серед захисників батьківщини було більше 7 мільйонів українців  , серед них і наші земляки. Кожний другий  загинув у боях, кожний другий , хто залишився в живих, став інвалідом.

     -Розповідь учня про свого дідуся - ветерана Другої світової війни.

    - Зачитування учнями спогадів ветеранів Другої світової війни.

       -Перегляд презентації: «Діти війни»

       -Скласти асоціативний кущ до слова «війна»

       -Виразне читання уривка поезії Ліни Костенко «Мій перший вірш написаний в окопі...»

            (на фоні музики В. Ткаченко «Тишина»)

Мій перший вірш написаний в окопі,

На тій сипкій од вибухів стіні,

 Коли згубило зорі в гороскопі

 Моє дитинство, вбите на війні.

Лилась пожежі вулканічна лава.

Горіла хата. Ніч здавалась днем.

І захлиналась наша переправа —

Через Дніпро — водою і вогнем.

Гула земля, сусідський плакав хлопчик,

 Хрестилась баба, і кінчався хліб.

 Двигтів отой вузесенький окопчик,

 Де дві сім'ї тулились кілька діб.

О, перший біль тих не дитячих вражень,

 Який він слід на серці залиша!

Як невимовне віршами не скажеш,

 Чи не німою зробиться душа?!

·     Працюючи над текстом твору, поміркуймо, чи не німою, як запитувала Л. Костенко у своєму вірші, може стати душа після страшних випробувань війною?

·     Як ви думаєте, чи потрібно давати тепер якийсь особливий статус, пільги людям категорії "діти війни"?

·     Як ви ставитеся до ветеранів, до людей, дитинство яких обпалила війна?

     Як ви ставитесь до подій сьогодення?

5.Г.Тютюнник «Климко»

Вступне слово вчителя.

      -Три повісті _»Облога», «Климко», «Вогник далеко в степу»- побудовані на автобіографічному матеріалі. Вони продовжують одна одну , відтворюючи певні періоди в житті українського народу – початок війни, роки фашистської окупації, повоєнні часи - і водночас розкривають етапи формування покоління, дитинство якого припало на війну. Отже, це не тільки автобіографічна трилогія , а високохудожня хроніка певного періоду життя.

         Читаючи твір , кожний із вас, я сподіваюсь, замислився над тим, як складно жилося дітям під час подій Другої світової війни.

        Багато дітей залишилося без батьків, без приміщень для житла .Тому діти вимушені були шукати собі місце мешкання, їжу, одяг.

        Війна принесла хворобу, знущання, голод, смерть.

        Скільки дітей було вивезено до Німеччини! Діти працювали за верстатами поруч із дорослими , не знаючи сну і відпочинку .

       Саме Климко – це хлопець , який жив у той страшний для країни час.

6.Визначення теми , ідеї та жанру повісті

Тема:зображення тяжких поневірянь Климка у часи фашистської окупації рідного краю

Ідея: прокляття війни, уславлення доброти, милосердя, чуйності, щирості

Жанр:повість автобіографічної трилогії

Особливості твору:У повісті влучно переплітається дійсне життя Климка з минулим .Це дозволяє нам більше дізнатися про життя хлопця, про його радості і страждання , зрозуміти його характер, поведінку, вчинки.

7.Основні епізоди твору

1.Зустріч на базарі Климка та Зульфата зі своєю вчителькою Наталею Михайлівною

2.Німці та місцеві поліцаї влаштували на людей облогу, коли Климко прийшов на базар.

3.Розповідь про перебування Климка в тітки Марини.

4.Повернення Климка з торбинкою солі на станцію.

8.Бесіда за питаннями

1.Яким, на ваш погляд, було дитинство Климка?

2.Через що він залишився самотнім ?

3.У яких умовах жили такі діти , як Климко?

4.Що змусило хлопця рушити у подорож?Чи була вона небезпечною? Чому?

5.Чи співчуває письменник своєму герою?

6.Чому Климко не втрачав впевненості, жаги до життя,зважаючи на складність і небезпечність того часу.

7.Чи розповідали вам дідусь , бабуся , батьки про страшні часи воєнного лихоліття?

8.Як українці вшановують пам'ять тих, хто загинув на війні заради мирного життя на землі?

9.Як на прикладі героїв виявляється доброта, чуйність, турбота про рідних

9. Літературний диктант

1.Яка епоха відтворена в повісті ?( Друга світова війна)

2.Харч, який герої твору вважали найціннішим( Сіль)

3.Місто, до якого подорожує Климко( Слов’янськ )

4.Що продавала Наталя Миколаївна на базарі ( Трояндову сукню)

5.Місце, де герої твору набирали вугілля ( Терикон)

6.По що необхідно було сходити Зульфату до Файзуліних? (по молоко)

7.Хто завдав шкоди мешканцям поселення ? ( Італійці)

8.Якого місяця згоріла станція , де мешкав Климко з дядьком Кирилом?( У серпні)

9.За допомогою Зульфата Климко позбавився у своєму помешканні ( пацюків)

10.Дідусь Гареєв працював в ( хлібопекарні)

11.На яке місто, за словами дідуся Гареєва, «пішов німець»( Ростов)

12.Пізнайте героя за його зовнішністю « …у ватяних штанах, вовняних шкарпетках і гостроносих шахтарських чунях…»

10. Закріплення матеріалу.

11.Підсумки уроку

   Слово вчителя

         Повість «Климко» Григір Тютюнник вважав найдорожчою для себе .Він втілив у цьому творі свій ідеал людини.У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти , милосердя і співчуття до знедолених і стражденних , що не побоявся у 11 літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки допомогти близькій людині – своїй вчительці- не вмерти з голоду  .Скільки натерпівся і намучився цей маленький лицар.Адже була війна і входити в села було небезпечно.Та хлопчик ішов , вело його дорогою милосердя.

Домашнє завдання:1. Скласти усний міні - твір на одну із тем:

1.     Поспішайте робити добро.

2.     Моя турбота про рідних і друзів

3.     Не будь байдужим до горя інших

4.     Події сьогодення

     

Матеріал для вчителя

Григір Тютюнник

(5 грудня 1931 — 6 березня 1980)\

АВТОБІОГРАФІЯ

 Народився я 5 грудня 1931 року в сім'ї селян — Тютюнника Михайла Васильовича і Тютюнник (до заміжжя Сивокінь) Ганни Михайлівни. Вони були вже в колгоспі — батько плотникував, косив, пиляв осокорчики довгою дворучною пилкою, нишком готувався до екзаменів у вчительський вуз. Мати працювала на різних роботах — полола, в'язала, поливала і подавала снопи в барабан.

   У тридцять третьому році сімейство наше опухло з голоду, а дід, батько мого батька, Василь Февдулович Тютюнник, помер — ще й не сивий був і зуби мав до одного міцні (я й досі не знаю, де його могила), а я в цей час — тоді мені було півтора року — перестав ходити (вже вміючи це робить), сміяться і балакать перестав… У тридцять сьомому році, коли батькові сповнилось рівно сорок (він з 1897 року), його заарештували, маючи на увазі політичний мотив, і пустили по сибірських етапах...

   У 1957 році прийшов папірець, який сповіщав, що батько ні в чому не винен і реабілітований посмертно. По тому, як забрали батька, ми залишилися удвох: мати двадцятичотирьохрічною вдовою (вона молодша за батька на шістнадцять років) і я. Мені тоді йшов шостий рік.

   Мій батько, кажуть, був гарний собою, розумний, сильний і з лиця моложавий, бо після першого одруження — на Ївзі Федотівні Буденній (1920 — 1921 рік) — він не знайшов кращого заняття, ніж займатись поезією, геометрією, бондарством. Після того, як батька забрали в тюрму в 1937р., взяв мене до себе батьків брат Филимон Васильович Тютюнник, — мати осталися заміжні за іншим, а я пішов до дядька. Сьогодні я знаю, для чого взяв мене дядько. Він і його дружина, Наталя Іванівна Рябовецька, з сусіднього з нами хутора Троянівка, вчили й виховували мене, а кажучи просто, були моїми батьками. Вони обоє працювали в школі. Дядя був бухгалтером, тьотя викладала українську мову й літературу. З того часу я запам'ятав «Як упав же він з коня», «На майдані». (...) Я любив і знав казки Пушкіна і безліч українських народних казок, з яких я найбільше люблю й зараз «Котигорошко», — прекрасна казка. Перечитував оце недавно — диво, та й годі...

   А до Донбасу, ще коли жив я з матір'ю і татом, добре запам'ятались мені Шевченків «Кобзар», «Під тихими вербами» Грінченка, «Хіба ревуть воли...», «Кайдашева сім'я», «Тихий Дон», тоді ще не закінчений, — третю частину читали, мабуть, тато і мама воювалися за неї: обом хотілося читать. Зійшлись на тому, що вечорами читали вголос.

1938 року віддали мене дядя і тьотя до школи в український перший клас, який нараховував сім учнів. Думаю, що тут другі мої, сказати б, батьки дотримувались і принципових поглядів щодо української мови, освіти, культури взагалі.

   Через два тижні цей клас було ліквідовано за малим контингентом, і я опинився в російському першому класі. З того часу і до 1962 року я розмовляв, писав листи (іноді оповідання) виключно російською мовою, окрім років 1942 — 1949-го, коли я знов опинився в селі біля матері. До цього я був старцем в повному розумінні цього слова. Сталося се так. На початку війни тьотя народила мені сестрицю. А дядю забрали на фронт. Уже в сорок другому році почався голод. Я їв тоді картопляну зав'язь, жолуді, пробував конину — коли вона кипить, з неї багато піни. Люди, дивлячись на змучену тьотю і на нас, голодненьких дітей, порадили мені чкурнути до матері на Полтавщину, щоб легше стало всьому сімейству, — голод як-не-як. Я так і зробив. Йшов пішки, маючи за плечима 11 років, три класи освіти і порожню торбинку, в котрій з початку подорожі було дев'ять сухарів, перепічка і банка меду — земляки дали на дорогу. Потім харчі вийшли. Почав старцювати. Перший раз просити було неймовірно важко, соромно, одбирало язик і в грудях терпло, тоді трохи привик.

  Ішов рівно два тижні. Через Слов'янськ, Краматорськ, Павлоград (чи Конград), Полтаву, Диканьку, Опішню. А слідом за мною, коли трохи полагодилося із залізницею, приїхала і бідня моя тьотя з грудною сестричкою.

  Зажили ми в селі. Потім хату спалила бомба, і ми опинилися в чужих людей — те, що було і в Донбасі: міняли квартиру за квартирою, бо ніхто довго не хотів держати постояльців з двома дітьми. Так і в селі було.

    Після Перемоги повернулися дядя і поранений, забинтований уже до смерті Григорій — аж тоді ото я його взнав трохи ближче, бо він мене іноді гладив по голівчині і казав щось хороше, лагідне. Видно, взнав, що я теж устиг настраждатися, хоч і не розуміючи того до пуття.

  У 1946 році після закінчення п'ятого класу пішов я в Зіньківське РУ № 7, щоб мати якусь одежину і 700 грамів хліба на день. Вони, оті 700 грамів, і врятували нас із мамою у 47- му: я носив «з города» щодня по шматочку, глевкому і сплюснутому, в кишені, як порожній гаманець.

  Восени нам, ремісникам, вручили атестати слюсарів п'ятого розряду і одвезли машинами до Охтирки. А звідси поїздом — до Харкова, на завод ім. Малишева. Там нам дали гуртожиток (одна кімната — загін на 68 душ) і розподілили по цехах. Став я належати до пануючого класу, ходив через оспівану заводську прохідну... їв по талончиках у цеховій їдальні, одержував 900 крб. щомісяця, доки не закашлявся од іржавчаної пилюки поганим, нездоровим кашлем. І вирішив: додому, додому! В колгосп, до матері! Та ще й закохався був нишком у шилівську-таки дівчинку. Туди, туди! Там — краще, хоч і їсти впроголодь.

  Пішов у колгосп. Орав, волочив, косив, погоничував біля волів (їх звали «ледачі») — важко було, а тут ще й з «коханням не повезло», бо хто ж дозволить дівчинці-школярці сидіти біля червоноармійської могилки вечорами, як парубок голий, босий, хати не має, та ще й батько в тюрмі.

   Коли це якось восени, саме молотили, кличуть мене до зіньківської міліції. «Утік з Харкова?» — «Ні. Сів, та й поїхав». — «А закон про три роки знаєш?» — «Знаю». — «Ну-от». Обрізали на моєму рам'ї ґудзики — і в КПУ. Потім судили. В залі були мама і я з міліціонером. А за столом — народний суддя і народні засідателі. Дали мені чотири місяці. Колонію знаєте в Полтавській області? Ото я там відбував кару — чотири місяці. Коли мене випускали, табірний бібліотекар сказав мені на прощання: «Тебя выпускают? Ах, жаль, хороший читатель был...» В таборі я взнав Тургенєва і Герцена («Кто виноват?», «Отцы и дети», «Записки охотника»).

  А повернувшись додому, прочитав «Кавалера Золотой Звезды» і ненавиджу його й по цей день: я знав уже інших кавалерів...

  І знову колгосп. Тепер уже коли заставляли робити щось дуже важке, то натякали, що не тільки мій батько ворог народу, а і я тюряжник. А тут мама приймака прийняли...

    Пішов я та й завербувався у Донбас — край мого дитинства. Будував Миронгрес (це під Дебальцевим) і зажив, сказать, самостійною житухою. Навіть посилки матері слав: калоші, матерійки на піджачок тощо. Слюсарював, їздив на машинах, майстрував і т. ін.

    У 50-му і до осені 51-го знову жив у дяді і тьоті, працюючи тепер уже в гаражі при шахтобуді Краснолуцької автотранспортної контори.

   В листопаді 51-го року — армія. Владивосток... Словом, нині орденоносне Примор'я. Радистом був чотири роки. Отут-то я і взявся за самоосвіту. Та так, що по демобілізації пішов після «законних» п'яти класів спочатку у восьмий, потім у десятий клас вечірньої школи. Токарював у Щотовському вагонному депо — обточував колеса — і вчився.

    А далі щасливі п'ять років навчання в університеті на філологічному факультеті, те, що я й любив. І російське відділення — те, до чого я звик, до чого мене готували школа, армія, напівросійське донбаське оточення.

    В 1961 році написав першу новелу «В сумерки», і «Крестьянка» її надрукувала. Більше нічого потім не писав: сесія, дипломна робота по психологічному аналізу Л. М. Толстого — словом, ніколи було писати. До того ж пора було заходжуватись женитися, що я й зробив цілком успішно і щасливо.

  По тому, як умер Григорій, я знову взявся за писанину, але вже українською мовою. Цей злам вам повинен бути зрозумілий...

    Прочитав словник Грінченка і ледве не танцював на радощах — так багато відкрив мені цей блискучий твір. Негайно переклав свої «Сумерки» на рідну мову і тепер уже не розлучаюся з нею, слава богу, і не розлучуся до самої смерті. І все це на четвертому десятку!.. Ця щаслива подія в моєму житті сталася на шахті № 10 під Комунарськом Луганської області, де я викладав у вечірній школі російську мову та літературу, а жінка українську мову та літературу. Там же сталася ще одна щаслива подія — жінка народила мені сина Михайла. Одного Михайла замордували, може, хоч другому поталанить жити по-людському. Об цім тільки й молю Господа Бога.

  А далі що? А далі я поїхав до Києва, де, завдяки зусиллям багатьох людей і в першу чергу Анатолія Андрійовича Дімарова, живу й по сьогодні. В Києві була написана «Зав'язь». Зараз працюю над сценарієм за «Виром» Григорія. Обіцяють з осені запустити фільм, та хтозна, як воно там покаже.

Амінь.

Київ, 30 липня 1966 року

За книгою «Українське слово» — Т. 3. — К., 1994.

                                           Прийом  
                “асоціативного куща” урок української літератури в 7 класі
за темою
“ Григір Тютюнник. “Климко”. Климко – головний герой повісті”.
                  Добрий          турботливий       чуйний       гордий

                       


                   самостійний                                    милосердний

                                       відповідальний                                   

                                              кмітливий

      

       Розповідь учня про події Другої світової війни

        9 травня… Людство відзначає свято Перемоги. Кожного року ми віддаємо дань пам’яті тим, хто загинув , віддавши своє життя за нас. Смерть однієї людини – це трагедія. А коли мільйони…

        Мій дідусь теж загинув. Тому згадка про безсмертний подвиг нашого народу живе і буде жити у нашому серці.

        Нещодавно я довідався, що у 1956 році біля старої школи спорудили пам’ятник  невідомому солдату, дійсно невідомому. Адже імена похоронених, на жаль, не було встановлено. Вони віддали життя за визволення нашого села. Могили їх були розкидані в кількох місцях.

        Наш святий обов’язок , вітаючи один одного зі святом Перемоги, завжди пам’ятати про тих, кого немає поряд з нами.

         Ці слова для нашого села вже є відомі:

                 157 – упало за село,

                 157 -  додому не дійшло,

                 157 -  цвіло – не доцвіло,

                 157 – жило – не дожило,

                 157 – у пам’яті людській,

                 157 – у гіркоті моїй,

                 157 -  то реквієм –протест,

                  157 – завжди чека Лисець.

  Презентація "Діти війни"

      

Тема уроку №2 : Григір Тютюнник „ Климко ”. Морально – етичні  уроки доброти,  чуйності, турботи про рідних.

Мета уроку: вчити учнів на образі головного героя робити висновок про те, що  можна дійти заповітної мети; удосконалювати навички аналізу епічного твору;    

                   розвивати мислення;

                   виховувати чуйність, доброту,  повагу.

Обладнання: ілюстрації до повісті.

Тип: комбінований.

„Григір Тютюнник – це Григір Тютюнник. Такого

у нас не було і ніколи не буде”

П.Мовчан

Хід уроку

На окремій парті біля дошки розкладені видання творів Гр. Тютюнника. На переносній дошці записано:

          «Зав язь»(1966), «Деревій»(1969), «Батьківські пороги»(1972), «Крайнебо»

(1975), «Коріння»(1978), «Вогник далеко в степу»(1979), «Вир»-Григорій Тютюнник(старший брат).

І. Перевірка виконання учнями домашніх завдань практичного характеру.

а) Зачитати  власний роздум про значення доброти і чуйності в людському житті (на матеріалі повісті).

б) Розмістити правильно назви розділів повісті.

1.Видужування в тітоньки Марини.

2.Знайомство з Климком.

3.Причини походу по сіль ( спогади на баштанищі).

4.Останній день Климка.

5.Климко у дорозі.

6.Зустріч з людською добротою на базарі у чужому місті.

ІІ. Перевірка попередньо засвоєних знань.

 „Продовж  думку”

- Мені найбільше сподобався (вказати розділ повісті) тому,  що ... .

- Мені найбільше сподобався персонаж повісті ... тому , що ... .

- На мою думку особливе смислове навантаження (факт, дія) має такий епізод ... - Особливості мови персонажів можна прослідкувати у ... розділі.

- Епізод про ... свідчить про те, що вона правильно виховувала дітей, що не  намарне їх учила доброти, людяності й справедливості.

  Отже, діти з повісті Гр. Тютюнника „Климко” змушені нести на собі тягар усенародного горя, не огрублюючись і не черствіючи душею, сприймають вразливо і болісно переживають будь – який прояв наруги над людиною, виявляють особливу чулість до тих, кому стає неймовірно важко, з усіх сил прагнуть допомогти.

ІІІ. Мотивація навчання і повідомлення теми, мети  і завдань уроку.

Пригадати значення слів : мораль, етика, доброта, чуйність, турбота.

В яких випадках ми звертаємось до цих слів?

Прислів’я, приказки морально -  етичного спрямування.

IV. Сприймання і осмислення учнями нового навчального матеріалу.

1. Слово вчителя.

  „Мало – бачити. Мало – розуміти. Треба любить. Немає загадки таланту. Є вічна загадка любові”. В багатьох статтях і спогадах про Григора Тютюнника

згадуються ті слова, з якими так нерозривно пов’язався і його образ. Слова ті справді вистраждані письменником і, сказати б, підкріплені всією його літературною і життєвою біографією. В багатьох його творах пристрасно говориться про те, що доброта й любов повинні стати святими законами людського спілкування, бо тільки вони піднімають істоту на вершини  благородства й поваги до інших. На такій висоті  - Климко, дитина з кришталево чистою, відкритою для людей душею.

2. Робота над п’ятим та шостим розділами повісті.

а) Розкажіть про перебування Климка у тітоньки Марини. Чому він не залишився у неї?

- Зачитати з твору : „А зараз мені назад, мене там ждуть...”.

- Як Климко ставився до тітки Марини? Свою думку підтвердити  рядками з повісті.

- Як тітка відносилася до хлопця? Свою думку підтвердити  рядками з повісті.

б) Прочитаємо вголос такий вражаючий щодо відтворення невблаганної логіки воєнного часу VI розділ і запитаємо в учнів :

    - Чи сподівалися ви такого закінчення Климкової подорожі?

       ( Звичайно, хотілося діждатися щасливого кінця. Здається, по-іншому й не повинно бути. Тож зустріч з ворожею кулею на підході до рідного дому сприймається як чорна несправедливість).

    - Що ж стало безпосередньою причиною смерті хлопця?

      ( Відвертий вияв притаманної йому чуйності. За цей жест співчуття людині в біді ворог виніс йому нещадний вирок).

     - Про що свідчив його останній вчинок?

- Чому читача до краю переповнює жаль за вбитим героєм?

        (Завдяки майстерності письменника досягається враження справжності, а Климко постає такою людиною, якої не можна не полюбити, за долю якої не можна не вболівати).

-         Закінчення повісті мелодраматичне. Чи від цього знижується цінність усього твору?

-         Розгляд презентації «Григір Тютюнник «Повість Климко»

V. Узагальнення і систематизація знань.

Слово вчителя.

  Сповненими небезпек дорогами, перемагаючи в собі страх, повертався назад Климко з дорогоцінною сіллю, щоб зарадити вчительчиній біді, і тут підстерегла хлопчину невблаганна смерть, як підстерігала вона  на тих дорогах багатьох його ровесників. І навіть у цю судну годину Климко постає людиною, що дбає не про себе, а про інших.

  Зачитати епізод ( „І тоді Климко все зрозумів”).

  Тут і скосила його черга з німецького автомата.

  Зачитати епізод („Від переїзду...”).

  З яким страшним лаконізмом вражаючої деталі – отої тоненької білої цівочки солі, що за неї покладено людське життя, - написано цей трагічний епізод!

Так  сильно можуть писати тільки справжні майстри літератури. І до таких – справжніх -  майстрів належав Григір Тютюнник, який розповідав читачеві тільки про те, що бачив і добре знав він сам, ніколи не віддаляючись од правди життя, якою б часом гіркою вона не була. (Звернутись до епіграфа уроку).

„Найдорожчою темою, а отже й ідеалом, для мене завжди були і залишаться доброта, самовідданість і милосердя людської душі в найрізноманітніших проявах...”,  - сказав в одному своєму інтерв’ю Григір Тютюнник.

  В які обставини не потрапляли герої письменника, вони ніколи не перестають бути людьми, не гублять на дорогах випробувань доброти, несуть її невичахне тепло в своїх душах і прагнуть зігріти ним інших. Тільки смерть завадила Климкові сповнити до кінця свій благородний людський обов’язок, він загинув, несучи невмирущу естафету доброти.

   (Навести приклади).

Автор уміло розкриває сутність людини, показуючи її реакцію у взаєминах з іншими людьми. Так, епізодичні персонажі – дідусь Гарєєв, Зульфат, солдат-чех, безногий швець, тітонька Марина – постають як самодостатні народні типи передусім завдяки своїй небайдужості до чужої біди. Як і Климкові, їм властиве те розуміння моральності, добра, що його народ формував віками.

   (Навести приклади).

VІ. Підсумок уроку.

     - Які морально – етичні уроки доброти, чуйності, турботи про рідних для вас є найважливішими? (На прикладі повісті).

     - Чому Григору Тютюннику вдалося так яскраво розповісти нам правду життя?

       ( Автобіографічність повісті).

VІІ. Домашнє завдання : придумати заголовки до розділів повісті, намалювати епізод, який  вам найбільше запам’ятався й підібрати до нього відповідні рядки з тексту.

  Урок № 3. Тема. Григір Тютюнник. «Климко». Художні особливості твору ( мова персонажів,  художня деталь.

Мета: допомогти учням зрозуміти підтекст твору, роль художніх деталей для розкриття його теми та основної думки; розвивати навички спостереження над художнім текстом, розуміння підтексту за художніми деталями, уміння самостійно працювати з книгою; виховувати кращі людські якості на основі прикладу героїв з прочитаного твору.

Обладнання: портрет письменника, ілюстрації до його твору.

Теорія літератури: підтекст, художня деталь.

                         

                                           Хід уроку

I. Повідомлення теми й мети уроку

II. Мотивація навчальної діяльності школярів

III. Актуалізація опорних знань учнів

1. Перевірка домашнього завдання.

2. Літературний диктант.

(Одна правильна відповідь оцінюється в 1 бал; виконується письмово.)

1) Де став жити Климко, коли розбомбили барак? (У шахтній ваговій.)

2) Хто допоміг Климкові облаштувати приміщення для проживання? (Зульфат і шкільні друзі.)

3) Хто окупував селище, в якому жив Климко? (Італійці.)

4) Який товар на базарі був найдефіцитнішим? (Сіль.)

5) Чому на базарі зібрався натовп, який привернув увагу хлопців? (Там бородатий здоровань міняв віз продуктів на речі.)

6) Чому вчителька опинилася на базарі? (Хотіла продати чи поміняти святкову сукню на їжу.)

7) За що Зульфат пошпурив камінь у дядька на возі? (Той образив їхню вчительку.)

8) Чому Наталя Миколаївна стала жити у ваговій із Климком? (Її квартиру сплюндрували окупанти.)

9) Чому сердився дідусь Гарєєв? (Бо Наталя Миколаївна годувала немовля замість молока чаєм.)

10) Куди зібрався Климко й за чим? (У Слов’янськ по сіль.)

11) Чому Климко не взяв із собою Зульфата? (Треба було допомагати вчительці, і його б не відпустили.)

12) Яка роль даного розділу у творі? (У цьому розділі Климко приймає важливе рішення, яке міняє його долю.)

3. Взаємоперевірка диктанту під керівництвом учителя.

ІV. Формування і вдосконалення умінь та навичок

1. Виразне читання четвертого розділу повісті.

2. Словникова робота за питаннями учнів.

3. Обмін враженнями, евристична бесіда.

— Які факти, епізоди свідчать про те, що Климко — цілеспрямований, витривалий, мужньо долає свою слабкість?

— З якими ганебними, жорстокими явищами війни зіткнувся у місті Климко?

— Яку приголомшливу для себе новину дізнався Климко від шевця?

— Як Климко і швець урятували дівчину від облави?

— На які роздуми наводить останній епізод розділу?

4. Слово вчителя.

Четвертий розділ, як і вся повість Григора Тютюнника «Климко», справляє незабутнє враження. І сприяє цьому майстерність автора, точно виписані деталі та подробиці, які самі за себе промовляють, містять глибокий підтекст.

Що ж таке художня деталь? Це особливо значущий виділений елемент художнього зображення явищ життя. За допомогою художньої деталі розкривається сутність характерів і подій, досягається сприйняття зображуваного як конкретного, живого й неповторного. (Запис до літературознавчого словничка.) Наприклад.

«Взувачку свою він зняв ще край міста — незручно якось тупцяти в онучах, подумають: старець».

Ця деталь свідчить про гордість героя і прагнення зберегти людську гідність за будь-яких обставин.

«Скрипне хвіртка, висунеться з неї дитяча голівка, стригне очима по вулиці: оно якийсь вурка йде… Хлоп — зачинилася хвіртка».

(Лихоліття війни породило недовіру, підозріливість у багатьох людей.)

«Климко видлубав з кишені одну тридцятку і поклав бабусі у пелену, а сам швидко пішов геть».

(Переживаючи біду, Климко віддає останнє іншим і не чекає подяки.)

«Біля крайньої тачки на дерев’яних колесах стояла дівчина, з напуском на очі зап’ята старенькою чорною хустиною. Вона тримала в руках чепурно, квітка до квітки складений букет чорнобривців. На плечах у неї була ще одна хустка — велика, у веселих червоних та зелених квітках, а темно-вишневі шовкові китиці ледь не торкалися землі.

…Дівчина зойкнула (хустка випала з-під поли, розіслалася по землі) і звелася навколішки.

…Дівчина стояла навколішки й оніміло дивилася в хустку, що розіслалася по землі.

(Деталі яскрава хустка, чорнобривці — уособлення незахищеності юної душі перед грубою силою, контраст до протиприродного, антигуманного стану речей.)

V. Закріплення знань, умінь та навичок

Завдання на розвиток образного та логічного мислення

Поміркуйте, що значать такі деталі з прочитаних розділів повісті:

«Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути. Не брали її ні дощ, ні сніг, ані сонце».

«У ці чорні ночі поїзди йшли частіше й швидше, ніж раніш, але від них уже не віяло сосновими дошками чи теплою пшеницею, мокрим, щойно вийнятим з шахти вугіллям чи цегляною курявичкою з відкритих вагонів. Од них віяло ліками, димом польових солдатських кухонь, гарячими на сонці уламками літаків і гармат… »

«— Я не голодний,— сказав Климко, одсуваючи миску, і похнюпився, щоб не дивитися на борщ».

«Підождавши, доки Климко націдить води, він забирав у нього з рук відра і заносив до кімнати. «Дзядзька Килілл-та ігдзе, на рабоце? — питався.— Прівецік яму пірадаси, как вярньоцца. Ад дзядзькі Сімьона, мол…»»

«А вони стояли й стояли за партами, хоч у коридорі вже знявся радісний гамір: закінчився учбовий рік, сонця надворі повна чаша, аж до піднебесся,— хто ж не радітиме!»

VI. Підбиття підсумків уроку

VII. Домашнє завдання

Навчитися виразно читати, переказувати четвертий розділ; зробити ілюстрації до нього; знайти у повісті 3—5 художніх деталей, пояснити їх зміст і роль.